Мобильная версия сайта

Иск к администрации президента Украины

Часть 2

Опубликовано: 2 марта 2012
Прочитано: 3348 раз

В порушення вищевказаних вимог Закону, зазначеними вище відповідями Міністерства роз’яснено діюче законодавства України, яке є загальнодоступним; жодна з пропозицій, які поставлені у колективному зверненні, не розглянута та про результати розгляду цих пропозицій не повідомлено, одночасно і відмови в задоволенні вимог колективного звернення не отримано.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України 6 квітня 2011 року №389/2011, Мінсоцполітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення.

Одним із основних завдань Мінсоцполітики України є формування та реалізація державної політики у сфері соціального захисту ветеранів, інвалідів, людей похилого віку, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тощо (ст. 3 Положення).

Отже, питання удосконалення нормативно-правових актів з питань соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями відноситься до компетенції вищезгаданого міністерства.

У колективному зверненні від 12.09.2011 року, інваліди України просили доручити відповідним органам влади (Мінсоцполітики України) підготувати пропозиції та увійти з законодавчою ініціативою у Верховну Раду України щодо захисту прав з питань звернень громадян з фізичними обмеженими можливостями у державні органи влади, правоохоронні, судові органи шляхом відправлення поштою рекомендованих листів безкоштовно. Ця обставина пов`язана з тим, що багато інвалідів цієї категорії перебувають у ліжках, інвалідних візках та не можуть самостійно звернутися на прийом до вказаних органів щодо захисту своїх прав. Більш того, до листів доводиться додавати докази неправильного прийняття рішень, які оскаржуються. Як інвалідам захищати свої права? Чому вказана категорія інвалідів не має права щодо безкоштовного звернення до вказаних інстанцій?

Проте директор Департаменту соціального захисту інвалідів Мінсоцполітики України Полякова О. в порушення завдань Міністерства, передбачених ст. 4 Положення, не бажає розуміти інвалідів та надає роз`яснення за № 1782/19/134-11 від 31.10.2011р. про те, що відповідне чинного законодавства таких пільг для інвалідів не існує. Проте це не пільги для інвалідів, це їх права. Враховуючи такі відповіді, хто повинен займатися питаннями удосконалення нормативно-правових актів в цій сфері? Роз`яснення не надається.

У межах своїх повноважень ( ст. 4 Положення) Мінсоцполітики України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та вносить їх в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України. Наприклад, розробляє та вносить в установленому порядку пропозиції щодо удосконалення порядку забезпечення населення, зокрема інвалідів і людей похилого віку, технічними та іншими засобами реабілітації, спеціальними автотранспортними засобами та здійснює відповідні заходи.

Так, якщо ветеран Великої Вітчизняної війни стає інвалідом, він позбавлений можливостей отримати засоби догляду, реабілітації відповідно стану його здоров`я. Міністерством з цього приводу нічого не зроблено.

Кабінет Міністрів України на пропозиціях Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України приймає постанови про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, Переліку технічних та інших засобів реабілітації, Переліку лікарських засобів, які не завжди відповідають стану здоров`я інваліда чи порушують його права на їх придбання. Наприклад, чому інваліда обмежують у придбанні автомобіля та електричного візка одночасне, якщо за станом здоров`я йому необхідні ці засоби пересування? А якщо за станом здоров`я та рішенням МСЕК інваліду необхідні полегшена інвалідна коляска до 8 кг вагою, ортопедичний матрац, спортивна кушетка, велотренажер, станок-вертікалізатор, памперси, ліки імпортного виробництва, а у Переліку їх не має, чому порушуються його права? З цього приводу також нічого не зроблено. До речи, дотепер не переглянуті норми забезпечення інвалідів бензином до спецавтомобіля.

Постановою Кабінету Міністрів України визначена компетенція районних управлінь праці та соціального захисту населення, які за рахунок коштів державного бюджету забезпечують безоплатними путівками до санаторно-курортних установ інвалідів усіх категорій та супровідних осіб. Велика чисельність інвалідів потребує постійної сторонньої допомоги. Порушенням, на наш погляд, є положення, якщо путівками без лікування не забезпечується супроводжуюча особа інваліда 1А групи з наслідками травм, захворюваннями хребта та спинного мозку чи є висновок МСЕК. На жаль, у існуючих санаторіях не можуть надати усі послуги та процедури цієї категорії інвалідів. Наприклад, інвалідам 1А групи недоступні усі водні, електричні процедури, перенести їх нікому. Прогулянки на території санаторію, за його межами недоступні. У кращому випадку, санітарки санаторію вивезуть на ґанок (лежи чи сиди і дихай). Разом з тим, супроводжуюча особа інших інвалідів 1 групи, відповідне чинного законодавства, має на це право. Це суттєве порушення прав інваліда 1 групи, тому що інвалідність встановлюється згідно стану здоров`я, а не з урахуванням причин її одержання (ст. 24 Конституції України).

Аналогічне положення у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Міністерство соціальної політики України замість внесення змін та доповнень до чинного законодавства, роз`яснює нам застаріле законодавство, яке порушує права та інтереси інвалідів.

Не організована при спрямуванні інваліда до санаторію його доставка від дому до потяга та зворотно. Нормативні акти відсутні.

Продолжение рассказа >>

Автор: Шпагін С.Д.


Комментарии к рассказу

Рекомендуем

РАДАР.НФ

Реклама

Каталог туристических сайтов

Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru LiveInternet
Пользовательское соглашение Политика конфиденциальности